Спеціалізовані вчені ради

Спеціалізовані вчені ради на базі Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Нормативно-правові акти з питань діяльності спеціалізованої вченої ради та захисту дисертацій.

Посилання на відповідні документи:

➤ Наказ – Про затвердження Вимог до оформлення дисертації (12.01.2017 №40).

➤ Про вимоги до оформлення дисертації (від 20.03.2017 №6.-668).

➤ Про вимоги до оформлення дисертації (від 03.03.2017 №6.5-597).


➤ Постанова Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 244 “Про утворення Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти”.

➤ Лист про розсилання авторефератів дисертацій.

➤ Нормативні та інструктивні документи з питань підготовки та захисту дисертацій в ДДУВС.

➤ Про порядок доставляння обов’язкових примірників документів (Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2002 року № 608).

➤ Про згоду фахівця для введення його до складу спеціалізованої вченої ради.

➤ Щодо друку повідомленнь здобувачів наукових ступенів.

➤ Щодо надання інформації стосовно здобувачів наукових ступенів.

➤ Про оприлюднення дисертацій та відгуків офіційних опонентів.

Спеціалізована вчена рада Д.08.727.02.

Спеціалізована вчена рада Д 08.727.02.

(12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право; 12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність)

Діє відповідно до наказу МОН України від 14 лютого 2014 року № 153. Рада приймає до розгляду та проводить захисти дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) юридичних наук за спеціальностями:

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право;

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність.

Голова спеціалізованої вченої ради – доктор юридичних наук, доцент Мінка Тетяна Павлівна, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, начальник кафедри адміністративного права, процесу та адміністративної діяльності ОВС, тел. (0562) 31-72-39.

Заступник голови спеціалізованої вченої ради – доктор юридичних наук, професорЧаплинський Костянтин Олександрович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, начальник кафедри криміналістики, судової медицини та психіатрії, тел. (0562) 31-72-07.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Березняк Василь Сергійович, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, старший науковий співробітник відділу організації наукової роботи, тел. (0562) 31-72-13.

Термін повноважень спеціалізованої вченої ради – з 14 лютого 2014 р. по 14 лютого 2017 р.

Паспорт спеціальності

 

 

12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

 

(Постанова президії ВАК України від 08.10.2008 № 45-06/7)

 

I. Формула спеціальності:

Галузь юридичної науки, яка досліджує суспільні відносини, що формуються в ході забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також у процесі державного та самоврядного управління у сферах економічного, соціально-культурного та адміністративно-політичного розвитку; суспільні відносини, що складаються у сфері формування, розподілу і використання коштів публічних грошових фондів, та суспільні відносини, що складаються у сфері обігу інформації, створення, формування, зберігання, поширення, використання, охорони і захисту інформаційних ресурсів, створення та використання інформаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки.

 

II. Напрями досліджень:

2.1. У галузі адміністративного права і процесу:

– теорія державного управління і адміністративне право;

– методологія науки адміністративного права;

– становлення та розвиток українського адміністративного права;

– виконавча влада та державне управління;

– предмет, метод і принципи адміністративного права;

– адміністративно-правові норми та їх реалізація;

– джерела адміністративного права, систематизація адміністративного права;

– адміністративно-правові відносини;

– суб’єкти адміністративного права;

– адміністративно-правові засади діяльності органів виконавчої влади;

– державна служба та її адміністративно-правове регулювання;

– адміністративний примус і адміністративна відповідальність;

– адміністративно-правове регулювання забезпечення законності у державному управлінні;

– адміністративно-правові засади управління економічною, соціально-культурною, адміністративно-політичною діяльністю та міжгалузевого управління;

– адміністративний процес;

– адміністративне судочинство;

– адміністративні провадження;

– адміністративне процесуальне право;

– адміністративне право зарубіжних країн.

 

2.2. У галузі фінансового права:

– предмет, метод і система фінансового права;

– методологія науки фінансового права;

– публічні фонди в Україні;

– система фінансового законодавства;

– фінансово-правові норми та фінансово-правові відносини;

– суб’єкти фінансового права;

– фінансова діяльність інститутів публічної влади;

– правове регулювання фінансового контролю;

– бюджетне право;

– правове регулювання доходів публічних фондів;

– правове регулювання податкової системи;

– правові засади публічних видатків і бюджетного фінансування;

– правове регулювання фінансової діяльності публічних фондів соціального призначення;

– правові засади валютного регулювання та валютного контролю;

– юридична відповідальність за порушення фінансового законодавства;

– фінансове право зарубіжних країн;

 

2.3. У галузі інформаційного права:

– інформаційна сфера як об’єкт права;

– методологія інформаційного права;

– предмет, метод і система інформаційного права;

– інформаційне законодавство та напрями його розвитку;

– правовідносини в інформаційній сфері;

– правові аспекти формування, розвитку, охорони та захисту інформаційних ресурсів;

– державна політика та державне управління в інформаційній сфері;

– правові засади організації та координації дій органів державної влади в єдиному інформаційному просторі України;

– поняття та правовий режим інформаційних ресурсів;

– правовий режим інформаційних технологій, інформаційних систем і мереж;

– інформаційна безпека та її місце в системі забезпечення національної безпеки;

– захист інформації з обмеженим доступом і прав на неї;

– захист інформаційних систем і прав на них;

– інформаційне право зарубіжних країн.

 

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: юридичні науки.

 

 

12.00.09 – кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза;
оперативно-розшукова діяльність

 

(Постанова президії ВАК України від 08.10.2008 № 44-06/7)

 

І. Формула спеціальності:

Спеціальність 12.00.09 включає юридичні науки, які досліджують кримінально-процесуальні відносини і кримінально-процесуальну діяльність та їх зміст; кримінально-процесуальне право та законодавство; закономірності збирання, дослідження, оцінки і використання доказів; прийоми, методи та засоби розкриття, розслідування, судового розгляду та запобігання злочинам; використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві та провадження експертних досліджень.

 

ІІ. Напрями досліджень:

2.1. У галузі кримінального процесу:

суспільно-політичне призначення кримінально-процесуального права; основні форми діяльності у боротьбі зі злочинністю; кримінально-процесуальні функції, їх система та класифікація; моральні основи кримінально-процесуальної діяльності; джерела кримінально-процесуального права; кримінально-процесуальне право в системі галузей національного права; завдання кримінального процесу; зміст процесуальних гарантій; система засад кримінального провадження та їх нормативний зміст;

поняття кримінально-процесуального права і законодавства; предмет і методи кримінально-процесуального права; норми кримінально-процесуального права та їх тлумачення; межі дії кримінально-процесуального закону;

предмет та метод науки кримінального процесу; перспективи розвитку кримінально-процесуальної науки; кримінальний процес та правосуддя, їх співвідношення; співвідношення кримінального процесу з іншими юридичними науками;

поняття суб’єктів кримінального провадження; суд, сторони та інші учасники кримінального провадження; докази і доказування у кримінальному провадженні; види доказів;

стадії кримінального процесу; досудове розслідування; слідчі (розшукові) дії; негласні слідчі (розшукові) дії; повідомлення про підозру; заходи забезпечення кримінального провадження; запобіжні заходи; зупинення і закінчення досудового розслідування; особливості розслідування кримінальних проступків; оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування;

підготовче судове провадження; судовий розгляд; судові рішення у кримінальному процесі; особливі порядки провадження в суді першої інстанції;

провадження щодо перевірки вироків, постанов та ухвал суду; провадження в апеляційній та касаційній інстанціях; провадження у Верховному Суді України; виконання судових рішень; провадження за нововиявленими обставинами;

кримінальне провадження на підставі угод; кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення; кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб; особливості провадження щодо неповнолітніх; кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру; кримінальне провадження, яке містить державну таємницю; кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ, суден України; відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження;

міжнародні стандарти у кримінальному процесі; співвідношення національного кримінально-процесуального законодавства і зарубіжного; гармонізація кримінально-процесуального права з міжнародними договорами у сфері кримінального судочинства; проблеми імплементації міжнародних договорів до національного законодавства; міжнародне співробітництво під час кримінального провадження; проблеми захисту прав людини в кримінальному судочинстві; альтернативні механізми вирішення кримінально-правових конфліктів.

 

2.2. У галузі криміналістики:

предмет, об’єкти та система криміналістики; закономірності, що вивчає наука; принципи і закони розвитку криміналістики; методологічні основи та система методів криміналістики, її природа та місце в системі наукового знання; тенденції розвитку криміналістичних знань, історія криміналістики;

зміст і структура загальної теорії криміналістики: наукові основи криміналістичної ідентифікації, діагностики та прогнозування; поняття та зміст окремих криміналістичних теорій та вчень;

наукові основи криміналістичної техніки; правові підстави застосування науково-технічних засобів у боротьбі зі злочинністю: використання сучасних інформаційних технологій в слідчій та судовій діяльності; галузі криміналістичної техніки та їх зміст; науково-технічне оснащення органів досудового слідства та судів; форми, методи та засоби фіксації доказової інформації;

криміналістична тактика і сфери застосування її положень; предмет і структура складових криміналістичної тактики; криміналістичні версії та планування розслідування; проблема прийняття тактичного рішення і тактичний ризик; тактичний прийом як елемент криміналістичної тактики; ситуаційна обумовленість тактичних прийомів; тактика процесуальної дії; тактичні прийоми окремих слідчих дій; тактичні комбінації (системи прийомів) та тактичні операції, їх види і особливості застосування;

поняття криміналістичної методики; структура і види окремих криміналістичних методик: принципи формування видових і міжвидових окремих криміналістичних методик; проблема створення методик (мікрометодик) розслідування нових видів злочинів у сфері економіки та тяжких насильницьких злочинів.

 

2.3. У галузі судової експертизи:

концептуальні основи судової експертизи: загальна теорія судової експертизи; експертна діяльність і сучасні можливості судових експертиз; система експертного забезпечення правосуддя; нормативно-правове регулювання судово-експертної діяльності; судово-експертні установи та відомчі служби; статус судового експерта; проблема нетрадиційних судових експертиз в Україні;

види судових експертиз та проблема їх класифікації; система криміналістичних експертиз; провадження судової експертизи на досудовому слідстві та в суді; роль судових експертиз у розкритті та розслідуванні злочинів; висновок експерта та його оцінка; достовірність експертних досліджень;

експертні методики та експертні технології в судово-експертній діяльності; проблема «стандартизації» та «сертифікації» експертних методик; методи судово-експертного дослідження; роль методики дослідження в судовій експертизі.

 

2.4. У галузі оперативно-розшукової діяльності:

наука оперативно-розшукової діяльності, її предмет та методи дослідження; стан та перспективи її розвитку; взаємозв’язок науки оперативно-розшукової діяльності з іншими юридичними та неюридичними науками;

державна політика в галузі здійснення оперативно-розшукової діяльності; правові основи здійснення негласної діяльності (слідчих негласних (розшукових) дій) суб’єктами оперативно-розшукової діяльності; застосування ними оперативних та оперативно-технічних засобів у боротьбі зі злочинністю; правові підстави обмеження конституційних прав і основоположних свобод людини і громадянина при втручанні у приватне спілкування: аудіо-, відеоконтроль особи, накладення арешту на кореспонденцію, огляд і виїмка кореспонденції, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, зняття інформації з електронних інформаційних систем, фіксація та збереження інформації, отримання з телекомунікаційних мереж за допомогою технічних засобів та в результаті зняття відомостей з електронних інформаційних систем, дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, підстави та порядок обстеження публічно недоступних та публічно доступних місць, установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу, спостереження за особою, річчю або місцем, аудіо-, відеоконтроль місця, контроль за вчиненням злочину: контрольоване постачання, контрольна та оперативна закупівля, спеціальний слідчий експеримент, імітування обстановки злочину, правові та інші гарантії захисту прав і свобод особи, відносно якої здійснюється оперативно-розшукова діяльність; взаємозв’язок оперативно-розшукової діяльності з іншими формами державної правоохоронної діяльності; законодавство, що регламентує оперативно-розшукову діяльність: шляхи та напрями удосконалення чинного оперативно-розшукового законодавства;

стратегія і тактика роботи з особами, залученими до конфіденційного співробітництва, дотримання конфіденційності та конспірації при отриманні негласної інформації, залучення осіб, які працюють на конфіденційній основі, до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, проблеми реалізації негласної інформації в кримінальному судочинстві, легендування оперативних комбінацій із врахуванням оперативної обстановки і ситуації;

конфіденційне співробітництво відповідно до завдань, функцій і компетенції оперативних підрозділів, напрямів правоохоронної діяльності; використання спеціально утворених підприємств, установ, організацій; правовий порядок і тактика проникнення осіб, які конфіденційно співробітничають з оперативними підрозділами ОВС, у злочинне середовище; виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації, застосування інститутів звільнення осіб, які конфіденційно співробітничають, від відповідальності за вчинення певних злочинів, а також виключення їх кримінальної відповідальності згідно з обставинами, що виключають злочинність діяння;

правовий порядок провадження оперативних розробок осіб, підозрюваних у підготовці чи вчиненні злочину; пошук і документування діяльності осіб, які вчиняють злочини, розшук осіб, що переховуються від органів досудового розслідування, суду або ухиляються від відбуття кримінального покарання, розшук безвісти зниклих осіб, встановлення невпізнаних трупів, оперативна розробка осіб, відносно яких розслідується кримінальна справа;

реалізація негласно отриманої інформації в кримінальному судочинстві; форми, принципи і підстави взаємодії слідчого, прокуратури і суду з оперативними підрозділами; інформаційне забезпечення оперативних розробок: використання спеціальних автоматизованих банків даних оперативно-розшукового призначення;

оперативно-розшукова діяльність спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю; тактика запобігання і розкриття бандитизму, терористичних актів, вбивств на замовлення, нелегальної торгівлі зброєю та інших тяжких злочинів; правові та організаційні основи залучення до конфіденційної співпраці учасників організованих злочинних угруповань; взаємодія оперативних підрозділів по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю з державними органами, що мають контрольні повноваження;

правові підстави, порядок обліку і використання негласної інформації про події, факти та осіб, які беруть участь в організованій злочинній діяльності; проблеми використання спеціальних технічних засобів у боротьбі з організованою злочинністю;

наукове та практичне вирішення завдань взаємодії оперативних підрозділів з Інтерполом; взаємодія з міжнародними правоохоронними органами та організаціями при розшуку викраденого автотранспорту, боротьби з торгівлею людьми, нелегальній міграції, відмиванням «брудних» грошей, фальшуванням іноземної валюти; вдосконалення правових підстав і механізму виконання оперативно-розшукових завдань на міжнародному рівні діяльності спеціальних оперативних підрозділів;

прокурорський нагляд за дотриманням законності заведення, провадження і закриття оперативно-розшукових справ; межі прокурорського нагляду за законністю роботи з особами конфіденційної співпраці, тактикою їх вводу в оперативну розробку і виводу з неї; форми участі прокурора при проведенні оперативних закупівель, контрольованих постачань, виняткових і тимчасових заходів, що можуть порушувати права і свободи

 

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: юридичні науки.

Спеціалізована вчена рада К.08.727.03.

Спеціалізована вчена рада К 08.727.03.

(12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення)

Діє відповідно до наказу МОН України від 06 березня 2015 року № 261.

Рада приймає до розгляду та проводить захисти дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю:

12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення.

Голова спеціалізованої вченої ради – доктор юридичних наук, професор Обушенко Олександр Миколайович,

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, перший проректор, тел. (056) 370-96-76.

Заступник голови спеціалізованої вченої ради – доктор юридичних наук, доцент Попов Сергій Вікторович, пенсіонер, тел. (056) 370-28-77.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат юридичних наук Лежнєва Тетяна Миколаївна, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, тел. тел. (056) 370-28-77.

Термін повноважень спеціалізованої вченої ради – з 06 березня 2015 р. по 06 березня 2016 р.

 

 

Паспорт спеціальності

12.00.05 – трудове право; право соціального забезпечення

 

(Постанова президії ВАК України від 08.10.2008 № 45-06/7)

 

I. Формула спеціальності:

Галузь юридичної науки, яка досліджує трудові та пов’язані з ними відносини, а також відносини у сфері соціального забезпечення; норми трудового права та права соціального забезпечення, що їх регулюють; законодавчі та інші нормативно-правові акти про працю та соціальне забезпечення, практику їх застосування; наукознавчі проблеми трудового права та права соціального забезпечення.

 

II. Напрями досліджень:

 

2.1. У галузі трудового права:

– Предмет науки трудового права та методи дослідження трудоправових явищ; ефективність науки трудового права; ґенеза науки трудового права; напрями (школи) в науці трудового права, їх окремі представники; єдність і системність науки трудового права; сучасна трудоправова доктрина, тенденції розвитку науки трудового права; взаємозв’язок науки трудового права з філософією та іншими науками; зарубіжна наука трудового права.

– Соціальне призначення трудового права; ґенеза трудового права, тенденції та прогнозування його подальшого розвитку; вплив конституції, галузей публічного та приватного права, політичних, релігійних і моральних норм на трудове право; права і свободи людини і громадянина на трудове право; права і свободи людини і громадянина на трудове право; трудове право в системі національного права.

– Предмет, метод, система, функції, принципи та суб’єкти трудового права. Джерела трудового права. Сфера дії трудового права. Трудове право в системі національного права.

– Правове забезпечення зайнятості населення та працевлаштування. Гарантії реалізації права на зайнятість.

– Трудові правовідносини та їх суб’єкти. Виникнення, зміна та припинення трудових правовідносин.

– Правові основи соціального діалогу у сфері праці: поняття, принципи, суб’єкти, система, організаційно-правові форми. Колективні угоди та колективні договори. Участь працівників в управлінні організацією.

– Трудовий договір: поняття, сторони, зміст, форми, види; співвідношення з цивільно-правовими договорами, пов’язаними з працею. Укладення, зміна та припинення трудового договору.

– Правове забезпечення професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.

– Правове регулювання робочого часу і часу відпочинку. Правові аспекти нормування й оплати праці. Гарантії та компенсації.

– Матеріальна відповідальність сторін трудового договору. Дисципліна праці та правові засоби її забезпечення.

– Охорона праці. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю та охорону праці на виробництві.

– Індивідуальні та колективні трудові спори (конфлікти).

– Міжнародно-правове регулювання трудових відносин. Порівняльне трудове право. Зарубіжне трудове право.

 

2.2. У галузі права соціального забезпечення:

– Предмет науки права соціального забезпечення; ефективність науки права соціального забезпечення; ґенеза науки права соціального забезпечення; напрями (школи) в науці права соціального забезпечення, їх окремі представники; єдність і системність науки права соціального забезпечення; взаємозв’язок науки права соціального забезпечення з іншими науками; зарубіжна наука права соціального забезпечення.

– Соціальне забезпечення та його структура. Організаційно-правові форми та види соціального забезпечення.

– Конституційні засади права громадян на соціальний захист в Україні. Правовий механізм забезпечення права на соціальний захист в Україні.

– Ґенеза права соціального забезпечення, тенденції його подальшого розвитку; вплив конституції, галузей публічного та приватного права на право соціального забезпечення. Теоретичні дослідження предмета, методу, системи, функцій, принципів, джерел і суб’єктів права соціального забезпечення. Право соціального забезпечення у системі національного права.

– Правовідносини у сфері соціального забезпечення та їх суб’єкти.

– Державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії у сфері соціального забезпечення.

– Загальнообов’язкове державне соціальне страхування: поняття, види, правове регулювання.

– Пенсійне страхування та пенсійне забезпечення в Україні (загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; державне пенсійне забезпечення; недержавне пенсійне забезпечення).

– Державна соціальна допомога. Соціальне обслуговування та діяльність соціальних служб. Соціальний захист окремих категорій населення України.

– Медична допомога.

– Міжнародно-правове регулювання відносин у сфері соціального забезпечення. Порівняльне право соціального забезпечення. Зарубіжне право соціального забезпечення.

 

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: юридичні науки.

Спеціалізована вчена рада К.08.727.04.

Спеціалізована вчена рада К 08.727.04

(12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень;

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право).

Діє відповідно до наказу МОН України від 7 жовтня 2016 року № 1222. Рада приймає до розгляду та проводить захисти дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальностями:

– теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень;

– кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право.

Голова спеціалізованої вченої ради: Наливайко Лариса Романівна – доктор юридичних наук, професор, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри загально правових дисциплін, тел. 067-612-11-34

Заступник голови спеціалізованої вченої ради: Шаблистий Володимир Вікторович – доктор юридичних наук, доцент, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального права та кримінології, тел. (0562) 31-72-46.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради: Кучук Андрій Миколайович – кандидат юридичних наук, доцент, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, професор кафедри теорії та історії держави і права, тел. (0562) 31-72-30.

Термін повноважень спеціалізованої вченої ради – 3 роки.

 

Паспорти спеціальностей

(Постанова президії ВАК України від 08.10.2008 № 45-06/7)

Паспорт спеціальності 12.00.01

Паспорт спеціальності 12.00.08

 

 

12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень

I. Формула спеціальності:

Спеціальність 12.00.01 – група галузей юридичної науки, яка досліджує загальні закономірності виникнення та тенденції розвитку держави і права, їх структурно-функціональні характеристики, становлення конкретно-історичних державно-правових форм, еволюцію теоретичних уявлень людства про політику, право та державу.

II. Напрями досліджень:

2.1. У галузі теорії держави і права:

– Загальна характеристика теорії держави і права, проблеми методології та методів дослідження держави і права загальнотеоретичні поняття, предмет і взаємозв’язок теорії держави і права з іншими науками про людину та суспільство.

– Поняття держави, її соціальне призначення та функції, типологізація держав, класифікація форм держави, загальні проблеми та принципи організації державного механізму.

– Держава і громадянське суспільство, держава в політичній системі суспільства, національна держава, демократична держава, соціальна держава, держава в умовах інтеграції і глобалізації.

– Сучасні концепції правопорозуміння, загальне розуміння права, об’єктивне та суб’єктивне в праві, принципи права, право і закон.
– Соціальне призначення та функції права, цінність права, місце права в системі соціального регулювання, право і держава.

– Права людини, класифікація прав людини та їх гарантії, права людини та право, правова держава.

– Правове регулювання, структура й основні складові механізму правового регулювання, типи та методи правового регулювання, дія права та його соціальна ефективність.

– Джерела та форми права, класифікація джерел права в різних правових системах, нормативно-правовий акт як основне джерело в правовій системі України, нормотворча діяльність і техніка.

– Поняття правової норми, галузі і інститути права та їх класифікація; законодавство та його структура, тлумачення законодавства.

– Правосвідомість, її структура та види, право і мораль, правова культура суспільства та особи.

– Зміст і структура правовідносин, проблеми реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, правозастосовна діяльність, законність і правопорядок.

– Правова поведінка, правомірна поведінка та правопорушення, юридична відповідальність і її механізм.

– Правова система суспільства та її структура, класифікація правових систем сучасності; сім’ї правових систем, національна правова система, міждержавні правові системи, формування нових правових систем, порівняльне правознавство.

– Становлення та особливості розвитку державності, права та правової системи України.

 

2.2. У галузі історії держави і права:

– Предмет історико-правової науки, періодизація історії держави і права, методологія історико-правової науки, історико-правове джерелознавство.

– Iсторичні закономірності та конкретні особливості розвитку права і держави, право та держава як явище культури та цивілізації, традиції та новації у розвитку держави і права, історичні типи держави, історичні типи права.

– Iсторія становлення та функціонування окремих державних інститутів, галузей та інститутів права, історія правової культури.

– Становлення та особливості розвитку держави і права України.

 

2.3. У галузі історії політичних і правових вчень:

– Предмет і методологія історії вчень про державу і право, політична та правова доктрина та думка.

– Закономірності виникнення та тенденції розвитку світової теоретичної думки про державу та право, періодизація та класифікація вчень про державу і право.

– Основні політичні та правові доктрини Стародавнього світу, Середньовіччя, Нового і Найновіших часів.

– Основні напрями сучасної політико-правової ідеології, основні школи правознавства і державознавства на сучасному етапі, історія політико-правової думки України.

 

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: юридичні науки.

 

 

12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право

І. Формула спеціальності

Спеціальність 12.00.08 включає галузі юридичних наук, які досліджують кримінально-правові та кримінально-виконавчі відносини; норми кримінального та кримінально-виконавчого права, що їх регулюють; кримінальний та кримінально-виконавчий закони; злочин, кримінальну відповідальність та покарання; злочинність та віктимізацію, їх детермінанти та заходи запобігання; жертв злочину та особистість злочинця, а також наукознавчі проблеми наук, що включені до цієї спеціальності.

 

II. Напрями досліджень:

2.1.В галузі науки кримінального права:

– предмет науки кримінального права та методи дослідження кримінально-правових явищ; ефективність науки кримінального права; наступність та перспективи розвитку науки кримінального права; напрямки (школи) в науці кримінального права, їх окремі представники; єдність та системність науки кримінального права; сучасна кримінально-правова доктрина, тенденції розвитку науки кримінального права; взаємозв’язок цієї науки із філософією та іншими науками; зарубіжна наука кримінального права;

– вчення про кримінальне право: соціальне призначення кримінального права; генеза кримінального права, тенденції та прогнозування його подальшого розвитку; вплив конституції, галузей публічного та приватного права, політичних, релігійних та моральних норм на кримінальне право; можливості кримінального права в сфері протидії злочинності та його вплив на стан сучасної злочинності; права і свободи людини і громадянина та кримінальне право; кримінальне право і кримінально-правова політика; інструментальне значення кримінального права; кримінальне право в системі національного права; предмет і метод кримінального права як галузі публічного права; система кримінального права; принципи кримінального права; джерела кримінального права; кримінально-правова норма, її поняття, види та структура;

– вчення про кримінальний закон: поняття та призначення кримінального закону, його соціальна та кримінологічна обумовленість; системність та якість кримінального закону, закономірності і тенденції його розвитку та удосконалення; застосування кримінального закону та його ефективність; межі чинності та дії кримінального закону; термінологія кримінального закону; тлумачення кримінального закону; місце кримінального закону в системі національного законодавства;

– вчення про злочин: визначення злочину та відмежування його від незлочинної поведінки; межі криміналізації та декриміналізації; підстава кримінальної відповідальності та її диференціація; склад злочину, його окремі елементи та ознаки; проблема суб’єкта злочину; стадії вчинення злочину; закінчений та незакінчений злочин; співучасть у злочині; множинність злочинів; обставини, що виключають злочинність діяння;

– вчення про покарання: покарання та його мета; система та види покарань; караність злочинів; інші кримінально-правові наслідки вчинення злочину; еволюція кримінальних покарань; проблеми призначення покарання; ефективність застосування покарання; судимість;

– вчення про альтернативні засоби реагування на злочин: звільнення від кримінальної відповідальності та від покарання; альтернативні кримінально-правові засоби реагування на злочин; примусові заходи медичного та виховного характеру; особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх;

– вчення про кримінальну відповідальність за окремі види та групи злочинів: кримінальне право та «нова злочинність» (організована, транснаціональна, терористична, комп’ютерна; злочинність у сфері господарської діяльності, засобів масової комунікації, довкілля, технологічної безпеки, незаконного обігу зброї та наркотичних засобів, «відмивання грошей»; злочини проти миру та безпеки людства тощо); кваліфікація злочинів; значення судової практики для визначення кримінальної відповідальності за окремі види злочинів;

– вчення про співвідношення кримінального законодавства України із зарубіжним кримінальним законодавством: національне кримінальне законодавство та сучасні процеси європеїзації та глобалізації; можливості та умови уніфікації, рецепції, адаптації та гармонізації кримінального законодавства України із кримінальним законодавством Європейського Союзу та іншим регіональним законодавством; імплементація положень міжнародних договорів до національного кримінального законодавства; компаративістські дослідження в науці кримінального права.

 

2.2. В галузі кримінології:

– предмет кримінології; історія розвитку кримінології; розвиток кримінологічної науки в Україні; сучасна кримінологічна наука, проблеми її розвитку; функції кримінологічної науки; методологія, методики та техніка кримінологічних досліджень; кримінологічна інформація; проблеми комп’ютеризації та стандартизації кримінологічних досліджень; порівняльна кримінологія; міжнародне співробітництво в сфері кримінологічної науки;

– злочини як соціальне явище; злочинність; теоретичні уявлення про злочинність: історичний екскурс, сучасний погляд, порівняльний огляд зарубіжних теорій; стан, тенденції та закономірності злочинності в Україні; регіональні (територіальні) особливості злочинності в Україні; кримінологічна характеристика та структуризація злочинності; соціологія злочинності; злочинність у різних народів; засади державного та громадського контролю за злочинністю;

– причини та умови злочинності; сучасна теорія причин і умов (факторів, детермінант) злочинності; чинники (економічні, соціальні, моральні, психологічні та інші) впливу на злочинність; детермінація окремих видів злочинів; кримінологічна ситуація; кримінальна субкультура; причини конкретного злочину;

– особистість злочинця та злочинна поведінка; криміналізація особистості; типологія особистості злочинця; механізм та прогнозування індивідуальної злочинної поведінки; вплив соціальних та особистих девіацій (алкоголізм, наркоманія, аномалії психіки тощо) на формування особистості злочинця; соціальне та біологічне в особистості злочинця; кримінологічна характеристика особистості злочинця загалом та за окремими видами злочинів;

– кримінологічна віктимологія; її предмет, завдання та функції; жертва злочину в теорії кримінологічної віктимології; детермінація віктимної поведінки; механізм індивідуальної віктимної поведінки; віктимна ситуація; віктимологічна профілактика та поводження з потерпілими;

– запобігання злочинності та її основні стратегії, кримінологічна політика держави; загальносоціальне та спеціально-кримінологічне запобігання злочинам; кримінологічне планування запобігання злочинності; запобігання організованій, професійній, рецидивній та іншим видам злочинності; нормативно – правове забезпечення запобігання злочинності; міжнародне співробітництво у сфері запобігання окремим видам злочинності;

– організована, професійна, рецидивна та насильницька злочинність; злочинність неповнолітніх, молоді, жінок, військовослужбовців та інших категорій осіб; політична злочинність; тероризм; корупційна злочинність; злочинність у різних сферах господарства, управління, у сімейно-побутовій сфері; транснаціональна злочинність; торгівля людьми; нелегальна міграція і злочинність; злочинні посягання на авторські права тощо.

 

2.3. В галузі науки кримінально-виконавчого права:

– наука кримінально-виконавчого права, її предмет та методи дослідження; завдання та напрямки (школи) в науці кримінально-виконавчого права, їх окремі представники; єдність та системність науки кримінально-виконавчого права; зв’язок науки кримінально-виконавчого права з іншими науками; зарубіжна наука кримінально-виконавчого права;

– кримінально – виконавче право; предмет та метод, функції та принципи кримінально-виконавчого права; наступність та перспективи розвитку кримінально-виконавчого права;

– кримінально-виконавче законодавство; мета і завдання кримінально-виконавчого законодавства та їх співвідношення з цілями покарання; сучасне кримінально-виконавче законодавство, еволюція його розвитку та удосконалення в умовах європеїзації та імплементації міжнародних договорів до національного законодавства;

– державна політика у сфері виконання покарань; виконання покарання як стадія кримінальної відповідальності; міжнародні стандарти поводження із засудженими та їх втілення у практику виконання покарань; виконання кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі; особливості виконання покарань у вигляді арешту та тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; права людини і громадянина та практика виконання покарань; правовий статус засуджених;

– кримінально – виконавча характеристика окремих видів покарань; особливості правового регулювання порядку виконання окремих видів покарань; особливості відбування покарання окремими категоріями засуджених; ефективність виконання покарань; порядок звільнення від відбування покарання; проблеми соціальної реабілітації осіб, які відбули кримінальне покарання;

– система установ та органів, що виконують покарання та їх функції, призначення, задачі, види; сутність, зміст, організація та управління процесом виконання / відбування покарань; особливості діяльності окремих підрозділів державної кримінально-виконавчої служби; соціально-правове призначення, підстави та принципи утримання під вартою підозрюваних і обвинувачених у вчиненні злочину;застосування засобів безпеки; контроль за діяльністю органів та установ, що виконують покарання; участь громадськості в діяльності органів та установ, що виконують покарання;

– кримінально – виконавче законодавство зарубіжних країн, європейський пенітенціарний досвід в сфері забезпечення прав засуджених; порівняльні дослідження в галузі кримінально-виконавчого права.

 

III. Галузь науки, з якої присуджуються наукові ступені: юридичні науки

 

Захист дисертацій

 


Кількість переглядів сторінки: 1 420