Ніхто з них не думав, що здійснює подвиг

Новини університету

26 квітня в Україні відзначають 31-шу роковину чорнобильської трагедії. Меморіальний захід, приурочений цій даті, був проведений і у Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ.

На урочистості запросил 25 ліквідаторів – ветеранів та співробітників університету.

Відкрив захід т.в.о. першого проректора університету Роман Кацуба, який під час своєї промови запропонував вшанувати світлу пам’ять загиблих під час трагедії.

Голова ветеранської організації Леонід Камишов згадав події квітня 1986 року, розповів про особливості несення служби під постійною загрозою невидимої радіаційної смерті та наслідки для здоров’я чорнобильців, які проявилися лише через кілька років.

Леонід Іванович також зазначив, що героїзм та мужність у тому лихолітті виявили не лише пожежні, що гасили реактор, не лише люди, які будували саркофаг, але й ті, хто захистив країну від небезпеки поширення радіації та інших негативних наслідків. Серед них були викладачі та курсанти Дніпропетровської спеціальної середньої школи міліції. Своїми спогадами поділився колишній проректор навчального закладу полковник міліції у відставці Леонід Заєць, який у 1987 році командував 2-м взводом 1-ї роти батальйону ДССШМ: «Це був час, коли необхідно було проявити максимум пильності та уважності, з мужністю та витримкою виконати свою роботу, правильно оцінити складну оперативну ситуацію й прийняти мудре виважене рішення. Виконуючи свій обов’язок перед громадянами України, ніхто з нас не думав, що здійснює подвиг. Ми просто повністю усвідомлювали важливість покладеного на нас завдання».

Курсанти факультету підготовки фахівців для підрозділів кримінальної поліції Карина Гринь та Анатолій Чабанов розчулили присутніх вокальною композицією «Лелеки».

Ви чули, як плаче спустошена Прип’ять,
За скоєний гріх розіп’ята живцем,
Прип’ята до неба, щоб вічності випить,
Щоб вмити від бруду змарніле лице?
Регочуть іони малиновим дзвоном,
Вбиваючи блиск нерозкритих очей,
Ридає вночі божевільна мадонна,
Приймаючи з лона холодних дітей
В бездонність ночей.
І тихо ступає життя у полин,
І лине Чорнобильський дзвін.
Завершився захід переглядом документального фільму «Чорнобиль – наш довічний біль».

З роками – і чим далі, тим гучніше – ми відчуваємо скорботу чорнобильських дзвонів, покладаємо квіти до монумента загиблих від наслідків аварії на ЧАЕС, вклоняючись їхньому подвигу та світлій пам’яті.

 

 


1 350