Олександра Мудренко, 19 років, студентка юридичного факультету Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. Танцює з дитинства, свого життя без хореографії просто не уявляє. Говорить, що професія і хобі для неї – взаємодоповнюючі речі, які йдуть разом із нею по життю в одну ногу. Сьогодні ніжна та тендітна, втім завжди впевнена у своїх силах Саша вперше дає інтерв’ю, привідкриваючи донедавна нікому невідомі сторінки зі свого нереально захоплюючого творчого життя.
З чого почалося твоє захоплення хореографією?
У дитинстві завжди була дуже активною і рухливою дівчинкою, тому батьки, навіть не сумніваючись вирішили направити мою енергію у русло танців. Так, тато привів мене до дитячого ансамблю «Дніпряночка». Не можу сказати, що в мене талант від Бога, спочатку хореографія давалася дуже важко, і тільки завдяки підтримці рідних, професіоналізму викладачів, моїй наполегливості та бажанню, я стала однією з кращих танцюристок у колективі. Далі було багато концертів, фестивалів, сольні партії… Мною пишалися батьки, і це додавало сил підкорювати нові горизонти.
Знаєте, є такий вислів: хто хоча б один раз відчув насолоду від творчості, той свого життя без неї вже просто не уявляє. Це про Вас?
О, так (Саша посміхається). Я дорослішала, змінювалися ансамблі, хореографи, я відкривала для себе нові танцювальні стилі, і тут же у них закохувалася. Домінантну роль у моєму становленні, як контемп-виконавця відіграла хореограф Оксана Кобець. Контемп розвиває гнучкість, розтяжку, акробатичні здібності, а ще почуття свободи рухів. Пізніше я захопилася народним та класичними танцями. Домінантну роль у розвитку моїх професіональних здібностей відіграли викладачі Олена Доброскок, Тетяна та Дмитро Васильєви. Я побувала на багатьох фестивалях, займала там призові місця, а на міжнародному конкурсі у Болгарії завоювала гран-прі, цим найбільше пишаюся.
У якому стилі Ви, як особистість, почуваєте себе найбільш впевнено та розкриваєтеся якнайкраще?
Зараз танцюю практично все. Кожен стиль прекрасний по-своєму. Я – дуже емоційна людина, я самореалізовуюся у танці, відчуваю свободу та радість життя. І взагалі, вважаю, щоб бути кращим у якійсь сфері – треба бути універсальним у всьому.
Жоден концерт у ДДУВС без Вас не проходить? Вдається, навчаючись тут, розвивати своє хобі?
Тут себе може знайти кожен, проявити свої таланти, реалізувати їх. Я продовжую не тільки розвиватися, як хореограф, я «кайфую» на університетській сцені, де постійно вирує життя. Вдячні глядачі, оплески, софіти, прекрасні режисери-постановники, підхід, креатив – все круто, без перебільшень!
Чим життя танцівника відрізняється від життя не танцівника?
Мені здається, людина, яка танцює, більш комунікабельна та відкрита, я би навіть сказала в якійсь мірі сміливіша. Завдяки моєму хобі я навчилася аналізувати різні життєві ситуації з різних боків, і це дуже допомагає мені у навчанні. Там, де люди не бачать виходу, багато думають, зважують, аналізують – я вирішую питання легко.
Чому вирішили стати юристом, а не продовжили танцювальну кар’єру? Юриспруденція та хореографія, якщо провести паралелі, можна знайти щось спільне?
Для мене танці – це хобі, а юриспруденція – давно омріяна професія. Насправді, в них є схожість, в обох сферах я можу вільно висловлювати свої думки, розуміння світу, відношення до життя. Неупереджено, сміливо та впевнено! У цьому – моє я, у цьому – радість життя!
— 1 414