У житті чимало випробувань і непорозумінь, важливо в них не загубитися. Навчитися зупинятися на дрібницях, бачити навколишню красу, бути чуйним до чужого горя, протягнути руку допомоги тому, хто просить у вас підтримки. Важливо у будь-яких ситуаціях залишатися людиною. Власне, про це йтиме мова далі.
Сьогодні героїнею нашою статті є курсантка першого курсу факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування Аліна Немеш, яка своїми вчинками доводить, що для маленьких добрих справ багато не треба – лише бажання та поклик серця.
Дівчина разом із мамою мешкають у Павлограді. Саме там допомагають 76-річній землячці, якій за станом здоров’я без сторонньої підтримки не обійтися. У пані Тамари проблеми з ногами, самостійно вийти до магазину їй вже не під силу. Рідні жінки живуть далеко.
Волею долі на шляху пенсіонерки зустрілися Аліна та її мама Наталія. Вони не змогли пройти повз чужої біди та одиноцтва. І ось уже 7 років опікуються старенькою: купують продукти харчування та ліки, допомагають по господарству.
«Мені поталанило, я виросла у родині, де панувала любов, повага та добро. Моя мама прищепила мені вміння радіти та співчувати, співпереживати і тримати свою душу відкритою, бути небайдужою до всього навколишнього», – розповідає курсантка ДДУВС.
У свої 18 років Аліна твердо переконана, що людина в житті повинна завжди робити добро, допомагати іншим, особливо в наш нелегкий час. Говорить, що коли приходить в гості до старенької пані Тамари – почувається щасливою просто від її від щирого та відвертого «дякую».
Наостанок Аліна підкреслює: «Насправді робити маленькі добрі справи зовсім не важко! Віддаючи частинку своєї любові, ви отримаєте набагато більше. Долучайтеся до добрих справ і не тільки в карантин, не чекайте якогось певного дня, а починайте вже сьогодні. Переконана, разом ми зможемо зробити цей світ добрішим!».
— 961