Кожного разу вона непередбачувана та різна в своїх образах: романтична, ніжна, емоційна, експресивна. Вона виходить на сцену і віддається їй сповна. Наче забуває про реальність, юна співачка в кожній пісні проживає нове життя. Її ім’я – Юлія Сідун – випускниця Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. У цьому році вона отримала диплом бакалавра, наразі вступає до магістратури юридичного факультету. Про захоплення та мрії вокалістки – далі у нашому інтерв’ю.
Як давно співаєш, з чого почалося захоплення?
Співати почала з самого дитинства, влаштовувала концерти для батьків та рідних. Будучи маленькою дівчинкою уявляла себе на величезній сцені з блискучими ліхтарями та перед багатолюдною глядацькою залою.
Музичну школу я не закінчувала. Вміння співати, напевно, передалося мені від тата. Він має музичну освіту, грає на багатьох музичних інструментах, в молодості був солістом вокально-інструментального гурту. В школі зі мною займалися мої педагоги з музичного мистецтва. У 10 років переді мною відкрилася маленька шкільна, але вже справжня сцена.
Пам’ятаєш свій перший виступ на сцені?
Це була зустріч дитячої мрії з реальністю. Коли вперше вийшла на сцену зрозуміла, що це набагато складніше, ніж просто уявляти та фантазувати. Але кожен новий виступ додавав впевненості.
Чому вирішила вступати на юридичний факультет, а не продовжила розвивати свій талант та здобувати у цьому напрямку освіту?
Зараз я займаюся паралельно двома улюбленими справами. В мені завжди перепліталися дві якості “творчість” і “законність”. З одного боку я –замріяна дівчина на крилах творчих звершень, а з іншого – справедлива та розсудлива людина. Я завжди захищала тих, кого образили, з ким вчинили несправедливо, намагалася допомогти людям відстояти свої права. Ось чому обрала юридичну освіту, втім цей вибір не став перепоною для заняття вокалом.
Чи вистачало університетської сцени для реалізації як артистки?
Університетська сцена назавжди зостанеться в моєму серці, тут я реалізувалася як артистка. На цій сцені було стільки креативних ідей, образів, пісень. “EsTeD” – колектив, у якому я відчувала себе впевненою та щасливою. Насправді це дуже класно, коли в університеті, в якому ти навчаєшся можна паралельно розвивати свої здібності.
Які концерти зі студентських років запам’яталися найбільше?
Найперший мій виступ на університетській сцені – це міжфакультетський конкурс художньої самодіяльності. З цього все почалося. Ніколи не забуду наш феєричний виступ на міжвузівському конкурсі «Студентська Весна-2018». Тоді наш університет отримав гран-прі. Радості не було меж. Конкурс «Дві зірки» також класний, бо викладачі та курсанти виступають дуетами, це дуже об’єднує.
Які маєш дипломи, нагороди у вокальній сфері?
Насправді їх дуже багато. Ще коли навчалася в школі брала участь в районних, обласних вокальних конкурсах – це «Ранкова зірка», «Світ зірок», «Талановита молодь Дніпропетровщини» та багато інших. Серед найвагоміших нагород в студентські роки – гран-прі «Студентська Весна-2018», перемога у фестивалі «I LOVE DNIPRO».
На кого хочеться рівнятися у вокалі? У тебе є кумири?
Так, це Тіна Кароль. Мені подобаються її пісні, я в захваті від її таланту. Хочеться рівнятися і бути схожою на цю українську співачку. А в цілому – люблю різну музику, що слухати чи співати обираю залежно від настрою.
Є така пісня, яка написана наче про тебе? Чи, можливо, розкриває твій характер, твоє ставлення до життя, оточуючих?
Є пісня, яку я переслуховувала багато разів. Це пісня Ірини Федишин «Батьки мої». У ній відчувається все тепло та вдячність тим найріднішим людям, які віддають себе своїм дітям. Я вдячна своїм батькам за те, що завжди зі мною, за їхню підтримку, турботу та любов.
У тебе є мрія?
Звичайно. Хочу вступити до магістратури, знайти перспективну роботу. Але це більше цілі. Щодо мрій, то їх дві – подорожувати світом та записати свою власну пісню.
— 1 860