У розвиненій демократичній країні основною метою функціонування всіх владних інститутів є захист та забезпечення прав людини. Тому сьогодні, професія правника стає ще більш затребуваною та популярною. Водночас, і вимоги до юристів стають ще вибагливішими, адже такі професії як слідчий, прокурор, захисник завжди знаходяться під прицілом ЗМІ, громадськості, контролюючих державних органів та навіть міжнародних експертів. Тому перед державою постає відповідальне завдання – сприяти розвитку наявних та формувати нові «достойні» правничі школи з викладацьким колективом, які будуть професіоналами в своїй справі.
Все це стало підґрунтям того, що 5 липня 2016 року наказом Міністерства освіти і науки України було створено робочу групу для розроблення «Концепції розвитку юридичної освіти в Україні» (далі – Концепції). До прикладу, одним із пунктів реформатори правничої освіти пропонують наступне: здійснити перерозподіл державних замовлень правничих фахових спеціальностей, «відібравши» підготовку у так званих відомчих університетах (МВС, податкової системи тощо) та передавши їх «більш гідним» приватним та державним закладам, і, таким чином, абітурієнтам, які вступають до цих університетів, буде забезпечено більш рівний доступ до правничої освіти (через відсутність спеціальної перевірки, військово-лікарської комісії і т.д.). Інші пункти реформи: наскрізна магістратура, відміна заочної форми навчання, єдиний фаховий іспит.
Після оприлюднення проєкту Концепції остання викликала суперечки широкого загалу, сформувавши прибічників та противників даної реформи.
Частина експертів правової спільноти називає реформу утопічною та попереджає про можливі негативні наслідки для юридичної освіти в цілому, інші стверджують про беззаперечне покращення якості підготовки правників та, як наслідок, підвищення законності в усіх владних інститутах. Щоби зрозуміти, чи дійсно Концепція розвитку юридичної освіти є кроком до оптимізації юридичної освіти в Україні, а також зрозуміти, чому ця реформа стала такою «емоційною» для університетів, які готують правників, ми розглянемо головні ЗА та ПРОТИ.
Так, одним із аргументів необхідності реформування юридичної освіти є твердження про те, що підготовка правника у закладах специфічного навчання (заклади системи МВС) у сучасному демократичному суспільстві неприпустима, адже нібито вона не забезпечує здобуття необхідних компетентностей та практичних навичок, не сприяє формуванню психологічної незалежності майбутніх правників та внутрішньопсихологічних особливостей майбутнього фахового спеціаліста через обмеження та казармений режим.
Однак вважаємо, що ця думка є дещо абсурдною, адже навпаки – навчання правників, зокрема майбутніх слідчих, дізнавачів є значно дієвішим в спеціалізованих закладах МВС у порівнянні з цивільними закладами вищої освіти, тому, що саме в цих університетах практична складова є важливою умовою формування слідчого та дізнавача. Більше того, здобувачі так званих «відомчих закладів МВС» з перших днів навчання залучаються до заходів правоохоронного спрямування, що сприяє формуванню в майбутньому компетентного фахівця.
Крім того, відомчі заклади МВС – це правничі школи з великим науковим надбанням, якісним професорсько-викладацьким складом, які підпорядковуються державним органам та здійснюють свою наукову та викладацьку діяльність не на власний розсуд, а відповідно до всіх вимог міжнародних та національних стандартів освіти. До того ж, важливим у формуванні компетентного правника в системі МВС є достойна матеріально-технічна база, а це: полігони, зали судових засідань, тири, бібліотеки тощо. До практичних занять залучаються діючі судді, адвокати, поліцейські, прокурори, представники громадських організацій, що здійснюють захист прав та свобод людини.
Ще однією «вагомою» причиною для реформування юридичної освіти прихильники Концепції називають позитивний досвід зарубіжних країн в підготовці правників, в тому числі і для слідчих підрозділів. Зокрема, в США підготовку слідчих здійснюють не спеціалізовані поліцейські заклади освіти, а цивільні.
Так, дійсно, в США та більшості зарубіжних країн поліцейські академії не готують слідчих для досудових підрозділів, але причиною такого факту є не низька якість навчання в поліцейській академії, а той факт, що органи слідства є окремим органом (відомством), що здійснює досудове розслідування.
Провідні вітчизняні вчені зробили висновок, що поліцейська система США є однією з найменш централізованих у світі, а її організація є складною, оскільки в США нараховується близько 40 000 поліцейських формувань, чітке ієрархічне підпорядкування між якими практично відсутнє. У США немає єдиної системи слідства, а особливе місце в системі слідчих органів США посідає Федеральне бюро розслідувань (ФБР) – провідний орган федерального уряду, наділений повноваженнями здійснення досудового розслідування (входить у систему Міністерства юстиції США і підпорядковане генеральному прокурору США). На федеральному рівні діє близько 40 органів слідства. Коло обов’язків і характер діяльності цих органів визначені федеральними законами і відомчими актами. Безпосередньо провадити розслідування в США уповноважені поліція (посідає провідне місце, здійснюючи розслідування більшості злочинів), слідчі та урядові комісії, коронери, атторнетура, журі присяжних і судейські чиновники.
Також, до децентралізованих поліцейських систем можна віднести Великобританію та Німеччину.
Отже, як бачимо, не слід легковажно «падати в обійми» всесвітній глобалізації та здійснювати юридичну реформу, зважаючи тільки на зарубіжний досвід, адже ці країни мають відмінні від нашої: правову системи, державний устрій та систему правоохоронних органів.
Під час вивчення нормативних документів щодо юридичної реформи спантеличує той факт, що на початку створення проєкту Робоча група з розроблення Концепції вдосконалення правничої (юридичної) освіти для фахової підготовки правника визначила, що правничими професіями є суддя, адвокат, прокурор та нотаріус. Тобто таку важливу правничу професію як слідчий не врахували під час обговорення Концепції. Тому постає питання: «Чи є об’єктивною дана реформа, чи це просто лобіювання чиїхось інтересів?»
Також неприємним моментом стало те, що склад Робочої групи з розроблення Концепції вдосконалення правничої (юридичної) освіти нараховував близько 35 осіб (представники Мінюсту, МОНу, представники приватних та цивільних університетів країни, що готують правників), з них – жодного представника із університетів МВС, жодного представника з Національної поліції України. І знову постає питання до розробників реформи, а чи дійсно Концепція розвитку юридичної освіти – це концепція розвитку, або це концепція занепаду?
Вважаю, що до такого важливого питання нам вже сьогодні необхідно залучати правове суспільство, експертів, ЗМІ, діючих правників, адже завтра наші громадяни будуть «пожинати плоди» вчорашньої реформи, але винними, як завжди, будуть слідчі, прокурори, захисники та судді.
— 858