Продовжуючи серію інтерв’ю до професійного свята науковців, яке щорічно відзначається у третю суботу травня, ми хочемо познайомити вас ближче з людиною, для якої професійна діяльність є не тільки роботою, а й хобі протягом усього життя.
Віктор Богуславський – майор поліції завідувач кафедри спеціальної фізичної підготовки, кандидат юридичних наук, володар титулу «Науковець року-2020». Написав ряд статей на юридичну тематику, має безліч розробок у спортивному напрямку, зокрема, у підготовці курсантів до силової роботи, затримань, правильному фізичному формуванню як особистості. Сьогодні ми вирішили провести вас за лаштунки професійної діяльності спортсмена, який завоював не тільки безліч нагород і титулів, а й присвятив себе розвитку спорту як науки.
Ким Ви мріяли стати в дитинстві і наскільки ці мрії збіглися з реальністю?
У дитинстві у мене не було якоїсь певної мети, я не знав конкретно, ким хочу працювати. Точно був впевнений, що хочу бути порядною людиною. А ось щодо наукової діяльності – я навіть ніколи не думав про це.
З 2005 по 2009 роки я навчався у ДДУВС, був курсантом, а з 2009 завдяки своїм юнацьким спортивним досягненням одразу почав працювати викладачем тут. Я дворазовий бронзовий призер Чемпіонату світу зі змішаних єдиноборств, чемпіон професійних турнірів, майстер спорту України. Крім того, працював в колишньому Ленінському райвідділі поліції.
Коли почав займатися тренерською діяльністю, прийшов інтерес і до наукової роботи, зокрема, на тему розвитку дітей. Тоді я прийшов до розуміння, що не вистачає якихось правових основ для якісного тренувального процесу. Тому зайнявся написанням кандидатської дисертації. Хочу сказати, що дитячі мрії не збіглися з реальністю.
Чим цікавитеся і якими заняттями захоплюєтеся, крім роботи?
Моє хобі – це спорт, який також є частиною моєї роботи. Крім цього, мені дуже цікаві подорожі, вивчення мов (в даний момент англійської) – це значно розширює межі спілкування. Поки що побував менш, ніж в 10 країнах, однак в майбутньому однозначно планую продовжувати відвідувати нові місця. Це інший менталітет, інше ставлення до багатьох речей, це дозволяє мені рости як особистості. Більш за все хочу відвідати Швейцарію, бо на сьогоднішній момент це найцікавіша країна для мене. Там інший рівень життя, інші пріоритети, інша якість всього.
Хто для Вас був кумиром/прикладом в юності, і хто є таким зараз?
Так як мені подобається спорт, кумирами з дитинства були хлопці, які займалися єдиноборствами і яких показували на екрані: Джекі Чан, Брюс Лі. Однак зараз для мене завжди є прикладом людина, яка досягла більшого, ніж я. Зазвичай, це керівники або люди з числа родичів, у яких є за плечима хороший досвід, і цей досвід можна використовувати задля розвитку, як приклад.
Які цілі і завдання ставите перед собою на найближче майбутнє? Які ще вершини хочете підкорити?
Найближчі плани у науковій діяльності – отримати звання доцента. Звичайно, я хочу ще виступити на змаганнях, на Чемпіонаті світу з боротьби, з джиу-джитсу, але поки не готовий.
Чи активний Ви користувач соцмереж? Як ставитеся до сучасних трендів, і як, на Вашу думку, вони впливають на молоде покоління?
У мене є сторінки в соціальних мережах, але я швидше неактивний користувач. Як публічна особа, яка розвиває спортивний напрямок, займається наукою, час від часу оновлюю пару фотографій. Особистого життя в соцмережах немає, і я вважаю, воно нікому там і не потрібне.
До сучасних трендів я ставлюся позитивно, оскільки світ змінюється, і треба постійно бути в темі. Якщо розглядати варіант з соціальними мережами як майданчик для піару або заробітку або ще якихось цікавих моментів – тільки «за». Тобто розвиток, реклама, заробіток – однозначно позитивний момент. Але якщо говорити про вплив на молодь, то тут практично все залежить від батьківського виховання. Не університетської чи шкільної освіти, а саме батьківської, адже якщо дітям роз’яснити, що соціальні мережі – інструмент для якогось розвитку, це добре. А якщо батьки не займаються вихованням і діти просто «поглинають» Інтернет і все, що там показується – це погано. Все потрібно давати дозовано.
Як застосувати науку в життєвих ситуаціях? Може, є якісь цікаві історії, як Вам допомогли наукові знання в невластивій для цього сфері?
Швидше за все, наука від практики далеко не йде. А так як я повністю практичний працівник свого напрямку, всі мої наукові моменти відштовхуються від практичної діяльності. Відповідно в нашому напрямку, саме в спеціальній фізичній підготовці, попереду йде практика, а потім наукові знання.
Моє основне заняття – єдиноборства, де трапляються травми ніг, суглобів, втрата свідомості, нокаути, струси мозку, якась неправильна робота м’язів. І тут наукові знання, які дійсно стали в нагоді, пов’язані з тактичною медициною: як покласти людину на бік, як правильно відкрити рот, як правильно дістати язик. У цьому форматі – так, таке було.
Як Ви вважаєте, якими методами і підходами сьогодні, в епоху діджиталізаціі, можна залучити молодь до вивчення наук?
Тільки особистісним прикладом – це найголовніше. Навіть якщо торкнутися вищезазначених соцмереж, необхідно показувати більше фактичних результатів своєї діяльності і максимально до цього напрямку долучати молодь.
Мені дуже сподобалася фраза одного з викладачів кримінального права, який сильно «ганяв» нас за навчання. На іспиті він сказав одну просту річ: не головне все знати – головне знати, де знайти. Тому, якщо користуватися телефонами з розумінням того, як правильно знайти те чи інше, то в цьому немає нічого поганого.
Якою Ви бачите саме Вашу наукову діяльність в майбутньому? Наскільки вперед вона може піти у найближчі 5–10 років? Або ж усі можливі відкриття в цій галузі вже зроблені?
Я скажу так: все нове – це добре забуте старе. Оскільки, в першу чергу, я займаюся розвитком дітей (дошкільнята і 1–4 клас), то бачу, що зараз є дуже велика прогалина в фізичному і, як наслідок, інтелектуальному розвитку саме молодшого покоління. Фізичне навантаження від розумової діяльності далеко не пішло, а м’язи мозку – це ті ж самі м’язи, які необхідно правильно «тренувати». Мозку і м’язам тіла необхідно приділяти увагу однаково. І саме в цьому віці у дітей я бачу прогалини. За цією темою є ряд напрацювань, я навіть брав участь у конкурсах від міської та обласної рад, писали багато проєктів. В один момент у мене навіть був спортивний клуб, який закрили через карантин. На площі 1500 кв. м. було зібрано безліч напрямків, де займалися діти. На цьому тлі я побудував спостереження, які «переробив» на папері, структурував і відпрацював знову, на новому поколінні дітей. Зрозумів, що це класний і ефективний вектор. Тому все, що стосується мого наукового напрямку в майбутньому – це робота над фізичним і розумовим розвитком дітей.
Ви займалися тренерською діяльністю. Чи є серед Ваших вихованців зіркові спортсмени?
Серед моїх учнів є професійні спортсмени, які досягли приголомшливих результатів, майстри спорту України та міжнародного класу, чемпіони України. Знаю точно, що один хлопець грає за наш БК «Дніпро». З багатьма ми до сих пір підтримуємо зв’язок. Я можу приїхати в будь-яке місто нашої країни, і у мене там будуть добрі знайомі: спортсмени, вихованці, друзі, навіть наші курсанти. Думаю, це і є головний показник своєї справи.
— 1 713