Юриспруденція обґрунтовано визнається однією з найконсервативніших сфер соціального життя, що так само зумовлює консервативність юридичної освіти. Необхідність глибокого реформування юридичної сфери суспільства викликана тим, що здійснювані перетворення економічної та політичної системи українського суспільства вимагають створення адекватної їм правової інфраструктури. При цьому правова реформа повинна проходити поряд з політичними і економічними змінами в країні і навіть з деяким випередженням, щоб утримати їх в регульованих межах.
Утвердження нових суспільних відносин безперечно має супроводжуватися своєчасною корекцією їх правового забезпечення, прийняттям якісного законодавства, високопрофесійним правозастосуванням, безвідмовною і злагодженою роботою правоохоронних органів, визнанням незаперечності авторитету правоохоронної системи.
Тим часом юридична система України переживає глибоку кризу, яка посилюється значним відставанням правової реформи (у тому числі й відомчої) від розвитку ринкової економіки, процесів роздержавлення і приватизації, становлення сучасного парламентаризму та інших демократичних інститутів.
Новий час, нові технології і нові очікування українського суспільства спонукають інакше подивитися і на юридичну професію, і на систему підготовки юристів, у тому числі й відомчу. Відповідь на нагальне питання про об’єктивність реформування вітчизняної відомчої юридичної освіти є очевидною.
Система юридичної освіти є відображенням того, який запит пред’являє суспільство до юристів, а юристи – це люди, які потенційно мають великий вплив на повсякденне життя і благополуччя громадян. Погано підготовлений юрист не менш небезпечний для суспільства, ніж малограмотний лікар або архітектор. Беручи і застосовуючи закони, вони визначають межі дозволеного і створюють правову рамку повсякденної взаємодії. Рівень професійної підготовки юристів впливає на роботу правоохоронних органів, визначає рівень захисту прав і інтересів громадян. Крім того, наявність юридичної освіти є кар’єрним ліфтом у багатьох неюридичних спеціальностей, зокрема в державній службі, тому від якості юридичної освіти залежить професіоналізм людей, які приймають закони.
Досить дискусійною сьогодні є ідея запропонованої концепції реформування правничої освіти через вилучення закладів вищої освіти МВС із системи загальнодержавної підготовки юристів вищої кваліфікації. Сучасні реформатори не бачать іншого шляху зменшення кількості юристів як позбавлення закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання можливості підготовки випускників з юридичною освітою, що одночасно призведе до втрати державою потужних центрів якісної підготовки правників, у яких зосереджено істотні ресурси, висококваліфікований науково-педагогічний потенціал (на відміну від багатьох цивільних навчальних закладів), активно використовуються сучасні технології підготовки конкурентоздатних на ринку праці юристів-правоохоронців.
На відміну від цивільних правничих навчальних закладів відомча система підготовки юристів повноцінно забезпечена кваліфікованим науково-педагогічним складом, має розвинуту навчально-наукову, методичну і матеріально-технічну базу, включаючи спеціалізовані полігони і тренінгові центри, імпровізовані зали судових засідань і юридичні клініки. У звʼязку з цим, дуже складною залишається відповідь на питання про те, як, наприклад, підготувати кваліфікованого слідчого, дізнавача, дільничного офіцера поліції тощо без юридичної освіти та необхідних практичних навичок правничої професії.
Програми підготовки здобувачів вищої освіти в ЗВО МВС, окрім необхідного університетського стандарту вищої юридичної освіти, включають набуття необхідних практик роботи на місці події, здійснення негласного розслідування, обробку інформації з обмеженим доступом, кваліфікації підвідомчих видів злочинів та методики збирання доказів. Вони набувають навички діяти в нестандартних ситуаціях, мають високу спеціальну, фізичну, бойову, вогневу і психологічну підготовку, що відповідає кваліфікаційним вимогам до таких категорій персоналу. Більше того, цивільні правничі навчальні заклади сьогодні не здатні здійснювати підготовку майбутніх слідчих у сфері проведення негласних слідчих (розшукових) дій.
Саме відсутність вищої юридичної освіти у працівників слідчих підрозділів поставить їх у нерівне становище з іншими учасниками кримінального процесу, адже незрозуміло, яким чином слідчий буде виконувати професійні обов’язки, коли на відміну від адвоката, прокурора та судді він не матиме належної юридичної освіти. Більше того, наприклад, відсутність у слідчого необхідних навичок правничої професії може поставити під сумнів у сторони захисту якість зібраних слідчим доказів у справі.
У ЗМІ регулярно зустрічається безліч суперечностей та міфів про юридичну освіту, які рідко підкріплюються реальними цифрами і фактами. Наприклад, одні кажуть про перевиробництво юристів, а інші скаржаться на брак кваліфікованих юридичних кадрів. Особливий акцент робиться на проблему практичної підготовки випускників юридичних вузів, що, на наше переконання, здається явно перебільшеною. Іноді складається враження, що вітчизняні реформатори були б раді передати процес юридичної освіти з університетів юридичним фірмам.
Дійсно, важливими є основи претензійно-позовної та договірної роботи, знання юридичної «мови» і професійної галузевої юридичної термінології. Однак це майже завжди в юридичній освіті вдруге – первинними є юридична методологія, історія та теорія права, загальні та галузеві принципи права, логіка юридичного мислення, які в тому числі необхідні випускникам відомчих навчальних закладів із специфічними умовами навчання.
Говорячи простою мовою, якщо випускник володіє методологією і теорією права, то він легко опанує юридичну практику в певній галузі. Але якщо випускник володіє тільки практичними навичками, завжди вузькими по своїй галузевої спрямованості, і не має глибокої теоретичної підготовки, то з нього ніколи не вийде гарного юриста. Він буде бачити окремі фрагменти юридичної дійсності поза цілісною картиною і не буде здатний розуміти дух закону, що виявиться марним для кінцевого результату його практичної діяльності.
Загалом, сучасне бачення реформаторів правничої системи матиме потужний деструктивний вплив на розвиток вітчизняної юридичної освіти, спричинить безпідставну ліквідацію багатьох закладів вищої освіти зі специфічними умовами навчання, знищить систему наукового забезпечення діяльності багатьох органів державної влади. Пов’язано це з тим, що автори пропонованої концепції штучно змішують юридичну освіту та юридичну професію, що призводить до хибного сприйняття вищої юридичної освіти як суто професійної підготовки майбутніх адвокатів, суддів, прокурорів, нотаріусів. Такий підхід не відповідає вимогам сучасного суспільства і веде до обмеження не лише доступу до професії, а й певною мірою до монополізації правничої професії виключно представниками адвокатури, нотаріату тощо, а також створює передумови певної дискримінації майнового характеру щодо доступу до професії. Лише зважений підхід до реформування правничої професії, що враховуватиме усі її складові, забезпечить створення ефективної вітчизняної моделі юридичної освіти.
— 464